Люблю тебе таку, яка ти є:
Зволошками,та чебрицем у полі.
Ділю з тобою все життя своє
І прикрощі, і радощі, і болі.
І де б не був я, у якім краю,
Твоїм повсюди називався сином.
Схиляю сиву голову свою
Перед Тобою в шані, Україно.
До тебе лину серцем з далини,
Як рідній неньці, простягаю руки.
Ти тільки. люба, прошу, не гони,
І не свари за довгі дні розлуки.
Хіба я винен в тому, що мені
Не захотіла доля послужити,
Що довелося в іншій стороні,
В краю чужому довго так прожити.
Та прийде час, настане та пора,
Я повернусь до батьківського дому,
Води в долоні зачерпну з Дніпра,
І постою на березі крутому.
Цвістимуть вишні в вечоровій млі,
Остудить ніч чоло моє гаряче.
І припаду грудьми я до землі,
Й від радості солодкої заплачу.